Пропонуємо для використання в роботі

МОДЕЛЬ ВНУТРІШНЬОГО МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (автор Красенко Ігор Володимирович)

Модель внутрішнього моніторингу якості освіти навчального закладу

Зміст

1. Актуальність проведення моніторингових досліджень.

2. Організація моніторингових досліджень в закладі освіти.

3. Функції організаторів та учасників моніторингу .

4. Система моніторингу якості освіти, яка запроваджена у школі.

5. Аналіз досліджень навчальних досягнень учнів за кваліметричними показниками

6. Список використаної літератури.

7. Додатки.

1. Актуальність проведення моніторингових досліджень.

Проблема здійснення моніторингу в освіті на сьогодні є надзвичайно актуальною, оскільки саме моніторингові дослідження дають можливість цілісно відстежити реальний стан освіти. Але важливим є не просто моніторинг освіти, а дослідження та прогнозування її поступового динамічного розвитку. Ми вважаємо, що моніторинговий підхід (як сукупність прийомів, засобів спостереження за процесом функціонування та розвитку навчального закладу з метою виявлення відповідності бажаному чи прогнозованому результату, а також фіксації визначених труднощів і відхилень у розвитку освітньої системи) дозволяє сформувати інформаційне підґрунтя управління навчальним закладом.

Таким чином, моніторинг є не лише джерелом інформації в освітньому закладі, але й механізмом розвитку системи освіти, що допомагає розкрити сутність і значення інноваційних підходів до управлінської діяльності, які поліпшують перебіг і результати освітнього процесу.

Моніторингові дослідження дають змогу:

· адміністрації внести корекцію в розподіл годин варіативної складової навчального плану на наступний навчальний рік;

· визначити фактори, які найкраще впливають на інтелектуальний розвиток учнів та з’ясувати наявні в навчальному закладі тенденції;

· вчителям визначити домінувальні здібності кожного учня, їх співвідношення у кількісному показнику, що переважають над середніми показниками гімназії;

· якщо учень має потенційні можливості, задатки в певній галузі, їх підтримувати, розвивати, а надалі поставити в підґрунтя формування стійкої потреби до інтелектуальної й творчої діяльності;

якщо учень різнобічно обдарований, то надати допомогу психолога, який визначить галузь діяльності, де потенціал дитини буде максимально реалізовано.

За умови правильного визначення мети, завдань, шляхів реалізації моніторингові дослідження сприяють підвищенню рівня ефективності та результативності управлінської діяльності, забезпечують її продуктивність і розвиток.

Ні в кого не викликає сумніву актуальність проведення моніторингових досліджень навчальних досягнень учнів. Це визнано в освітянських нормативних документах, у цьому впевнені всі, хто намагається вдосконалювати освіту, зробити її якісною та доступною.

Введення в Україні сучасних технологій оцінювання школярів, проведення ЗНО та ДПА навчальних досягнень учнів, упровадження в життя ідеї стандартизації в освіті потребують широкого застосування моніторингових досліджень. Це надасть можливість забезпечити кожного учня інформацією про стан його навчальної підготовки та допомогти йому в корегуванні цього стану відповідно до його запитів і потреб. Моніторингові дослідження передбачають постійне спостереження за будь-яким навчальним процесом з метою виявлення його відповідності очікуваним результатам, визначення передумов для прийняття управлінських рішень і запровадження необхідних змін в освіті, спрямованих на підвищення її якості.

Кінцевим результатом моніторингу є виявлення та наукове обґрунтування раціональних шляхів підвищення ефективності та результативності роботи. Моніторинг є цілісним управлінським інструментом, який дозволяє зібрати, зберегти, обробити, поширити інформацію про діяльність педагогічної системи, визначити її стан і спрогнозувати розвиток. Це комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання перетворень в освітній системі, а також спрямування цих змін на досягнення особливостей розвитку досліджуваного об’єкта. Моніторинг працює як система, як фактор успіху закладу, учителя, дитини.

2. Організація моніторингових досліджень в закладі освіти

Діяльність школи в режимі моніторингу відбувається за алгоритмом.

1. Керівник навчального закладу наказом затверджує склад творчої групи (із числа представників адміністрації навчального закладу, органів самоврядування, керівників методичних об’єднань, практичного психолога, творчих учителів) щодо проведення (супроводу) адміністративного, педагогічного, учнівського моніторингу.

2. Цілепокладання, мотивація респондентів на досягнення поставлених цілей.

3. Для одержання достовірної інформації творча група розробляє інструментарій: анкети, діагностичні карти, завдання, тести тощо. Внесення (за необхідності) доповнень чи змін до розроблених кваліметричних моделей відповідно до пріоритетних напрямів діяльності навчального закладу.

4. Адміністрація ознайомлює учнів, батьків, педагогічний колектив з порядком проведення моніторингу, факторно-критеріальними моделями.

5. У терміни, визначені адміністрацією школи, відбувається проведення моніторингових досліджень.

6. Проблемно-зорієнтований аналіз одержаної інформації.

7. Розробляння моделі корекційної діяльності учасників НВП на всіх рівнях (учень — учень, учитель — учень, учитель — адміністрація тощо), вироблення методичних рекомендацій на підставі отриманих результатів аналізу.

8. Прогнозування, виявлення напрямів наступних досліджень.

9. Відстеження ефективності наданих рекомендацій.

3. Функції організаторів та учасників моніторингу

Безперечно, вибір досліджуваної проблеми здійснюється адміністрацією школи: директором чи його заступниками. Обов’язковим є формулювання мети та гіпотези дослідження, визначення обов’язків членів творчої групи. Формулювання та уточнення мети дає можливість правильно обрати об’єкт дослідження (успішність учнів з певного предмета, системність роботи класного керівника, професійна компетентність учителя тощо). Важливо усвідомити, що якісний результат, якого прагнуть учасники дослідження, залежить від урахування комплексу умов та системності в організації роботи. Творча група у контексті цілеспрямованого дослідження обирає інструментарій відповідно до поставленої мети. За допомогою дібраного діагностичного матеріалу адміністратор, психолог або вчитель проводить дослідження (анкетування, тестування, спостереження тощо), а також збирає дані для подальшого їх оброблення та інтерпретації. Оформлені в аналітичному описі (звіті-поясненні отриманих кількісно-якісних даних) результати повинні містити графічні ілюстрації, таблиці, малюнки тощо.

На основі аналітичного звіту заступник під уважним керівництвом директора навчального закладу складають рекомендації (методичного, психологічного чи комплексного характеру).

Важливим є вирішення питання: ким і в який спосіб буде проводиться корекція та контроль за впровадженням рекомендацій. Моніторинг вважається проведеним після підготовлення звіту про проведену роботу. На основі його обговорення, оприлюднення складається план подальшого розвитку навчального закладу. Можливим є обговорення результатів моніторингу на педагогічній раді або під час районних (міських) заходів: семінарів, круглих столів, нарад тощо.

Моніторинг в освітньому закладі дає можливість на ранніх етапах з’ясувати причини, які сповільнюють навчально-виховний процес, а також дозволяє адміністрації навчального закладу самостійно формулювати і вирішувати освітні проблеми.

4. Система моніторингу якості освіти, яка запроваджена у школі

Моніторинг відбувається за допомогою комплексу методів і чітко розроблених процедур. Центральною ланкою в розроблянні моніторингу є створення базових кваліметричних моделей оцінювання якості діяльності, тобто створення відповідної моделі бажаного стану об’єкта (якість) через виділення параметрів (напрямів розвитку), факторів (складних властивостей) і критеріїв виявлення факторів (простих властивостей). Творча група школи розробила кваліметричні моделі оцінювання роботи з обдарованими учнями(додаток 1), професійної діяльності вчителя, оцінювання діяльності МО, науково-методичної роботи школи, оцінювання стану навчальних досягнень учнів із базових предметів, динаміки якості навчальних досягнень школярів, оцінювання стану якості надання освітніх послуг.

Усі кваліметричні моделі ми формалізували в табличному редакторі Excel. Практично доведено, що кваліметричні моделі зручні у використанні, оперативно забезпечують керівника необхідним різноплановим матеріалом для аналізу — цифровим, вербальним, графічним. Як свідчить досвід, система показників, яку застосовуємо під час кваліметричного підходу, має відповідати таким вимогам:

· охоплення всіх напрямів діяльності;

· повнота та конкретність критеріїв оцінювання, їхня доцільність й однозначність;

· можливість кількісно оцінити кожний критерій;

· стійкість показника протягом тривалого часу.

Моніторинг у школі відстежує:

· 1) управлінську діяльність та її результати — розвиток навчального та виховного процесів у закладі та підвищення рівня самоорганізації адміністрації школи;

· 2) управлінську діяльність адміністрації школи; результат цієї діяльності — висока якість роботи вчителів;

· 3) управлінську діяльність вчителів у навчально-виховному процесі; результат — рівень знань учнів і самоорганізації вчителів;

· 4) діяльність учнів і самоуправління процесом засвоєння знань; результат — рівень та якість засвоєння змісту навчання і спроможності учнів застосовувати засвоєні знання для адаптації в навколишньому середовищі.

Отже, педагогічний моніторинг функціонально пов’язаний з усіма етапами управління, оскільки утворює з ними замкнутий цикл регулювання. Результатом моніторингових процедур є база показників нового, вищого рівня організації керованого об’єкта. Особливістю є те, що в процесі проведення моніторингу інформаційну систему управління неможливо відокремити від системи прийняття рішень. Це дійсно вища форма інформаційної діяльності управління та функціонування системи інформаційного забезпечення управління, що сприяє появі універсального типу миследіяльності керівника для прийняття управлінського рішення. Педагогічний моніторинг у межах школи в свою чергу, диференціюється на компонентний освітній моніторинг: управлінський (директорський), адміністративний (заступника директора), педагогічний (учительський), учнівський, і як супровід — психологічний. У кожному зазначеному випадку об’єкт відстеження інший, характерний для певного рівня управління.

У школі для досягнення поставлених цілей передбачено:

· проведення дворазових вимірювань знань учнів із базових предметів (табл. 1) протягом навчального року (директорські контрольні роботи, тестування);

· аналіз і порівняння рівня навчальних досягнень за результатами тематичних атестацій і семестрового оцінювання;

· збір, аналіз та узагальнення інформації про фактори, які впливають на успішність навчання;

· інтерпретацію результатів вимірювань і дослідження причин відмінностей навчальних досягнень різних категорій учнів;

· розробляння рекомендацій щодо організації корегувальної діяльності учнів для досягнення певного рівня компетентностей;

· створення відповідних навчально-методичних матеріалів для корегування навчальної підготовки учнів;

· безперервне удосконалення засобів вимірювання та технології проведення моніторингу.

Результати моніторингових досліджень узагальнюємо аналітичними наказами, розглядаємо на засіданнях педрад, науково-методичної ради, методичних об’єднань, батьківських зборах.

Моніторинг формується як багатогранна система діагностичних процедур, які проводимо з використанням новітніх методик, упровадженням ІКТ, які об’єктивно висвітлюють показники якісної освіти, оперативно надають органам управління освіти достовірну інформацію про діяльність навчального закладу, впорядковують облік та оброблення інформації, удосконалюють систему ведення документації, забезпечують керівника і фахівців школи високопродуктивним інструментом. Як свідчить практика, використання інформаційних технологій заощаджує робочий час директора на збирання, оброблення, аналіз та узагальнення інформації.

Досвід роботи нашої школи свідчить, що використання засобів ІКТ в організації та проведенні моніторингових досліджень загальноосвітнього навчального закладу має певні переваги, а саме:

· підвищення ефективності навчального процесу;

· можливість управління з використанням результатів попередньої діяльності;

· прийняття ефективних управлінських рішень;

· підвищення об’єктивності щодо оцінювання діяльності вчителів та учнів;

· ефективне управління пізнавальною діяльністю учнів;

· можливість прийняття виважених рішень, які стосуються підвищення результативності навчання;

· оперативний доступ до організаційної інформації стосовно діяльності освітнього закладу;

· економія як матеріальних, так і людських ресурсів;

· вільний час на вирішення важливих питань

· скорочення обсягу рутинної роботи.

Завдяки охопленню всіх напрямів роботи та створенню належних умов для навчання, розвитку та виховання творчої особистості колектив нашої школи цілеспрямовано досягає результату — виховання компетентного випускника — успішного громадянина України.

5. Аналіз досліджень навчальних досягнень учнів за кваліметричними показниками

Існує декілька підходів до визначення рівня навчальних досягнень (навченості) учнів. Найбільш ефективним сьогодні є кваліметричний підхід, розроблений Г. В. Єльниковою, коли кожен бал, отриманий учнем, має свою вагомість, і за фор­мулою вираховується кваліметричний показник, який відповідає частковому вира­женню відповідності освітнього процесу бажаному результату.

Комплексна кількісна оцінка рівня навченості виражає середньовиважену арифметичну залежність такого вигляду:

Кд = М1К1 + М2К2 + М3К3 + М4К4 + М5К5 + ... + МПКП,

де М1 - вагомість критерію; Кі - оцінка рівня його прояву в дослідній ситуації.

За методикою Г.В. Єльникової вагомість критерію вираховується таким чи­ном:

1) кожен учасник експертизи за n-бальною шкалою (якщо n компонентів) оцінює вагомість кожного фактора;

2) підраховується середнє арифметичне виставлених балів.

Однак при вирахуванні вагомості навчальних балів ми виходили з того, що чим вищий бал отримає учень - тим краще, тому кожен наступний бал повинен ма­ти більшу вагомість. Вагомість балів розраховувалася за такою формулою:

1 має вагомість: 1/12=0,08; 7 має вагомість: 7/12=0,58;

2 має вагомість: 2/12=0,16; 8 має вагомість: 8/12=0,66;

3 має вагомість: 3/12=0,25; 9 має вагомість: 9/12=0,75;

4 має вагомість: 4/12=0,33; 10 має вагомість: 10/12=0,83;

5 має вагомість: 5/12=0,41; 11 має вагомість: 11/12=0,92;

6 має вагомість: 6/12=0,5; 12 має вагомість: 12/12=1.

Тоді показник рівня навченості учня підраховують за формулою:

K1 *v1+ K2*v2+... + Kn* vn

P = ------------------------------------------

K1 + K2 + ... + Kn

де Kn - кількість отриманих балів, vn - вагомість отриманого балу.

Формула кваліметричного показника рівня навченості є універсальною й може відображати як рівень навченості одного учня з одного предмета, так і зага­льний рівень навчальних досягнень учнів навчального закладу.

Поряд з кваліметричним показником рівня навченості для аналізу доцільно надавати інфо­рмацію про відсотковий розподіл за рівнями навчання, за якою ми можемо відстежити тенденцію зниження або підвищення учнями рівня навчання, стан роботи з учня­ми, що потребують допомоги. Зміни у відсотках учнів, що навчаються на високому та достатньому рівні, свідчать про стан роботи з обдарованими учнями.

Однак порівняння самих показників рівня навченості різних учнів, вчителів, класів є некоректним. Інтерес для аналізу становить по­казник динаміки рівня навчальних досягнень учнів, позитивне або негативне зна­чення якого свідчить про аналогічні зміни в освітньому процесі об'єкта моніторин­гу. При цьому різка зміна в динаміці свідчить про виникнення критичного процесу.

Одноразове коливання різниці кваліметричних показників за модулем менше ніж 0,08 (рівень у межах одного балу) як у позитивний, так і в негативний бік може бути випадковим і не повинно викликати занепокоєння та втручання адміністрації. Стійке зміщення динаміки рівня навченості в негативний бік свідчить про появу небажаної тенденції й потребує аналізу з метою подолання.

Коливання різниці кваліметричних показників за модулем, що наближається до 0,16 (вихід за межі рівня), може свідчити про серйозні проблеми в стані навчального процесу, необ'єктивність оцінювання досягнень учнів учителем, недостатню методи­чну підготовку учителя тощо. Ця ситуація потребує глибокого самоаналізу й аналізу з боку адміністрації з наступним виробленням програми корекційних заходів.

Порівняння даних стартового контролю з результатами попереднього року дає можливість визначити рівень міцності остаточних знань з тих предметів, що викладалися в цьому самому класі в попередньому році, рівня готовності до сприй­няття наступного навчального матеріалу.

Динаміка змін рівня навчальних досягнень учнів, яка формується після про­ведення проміжного контролю, стає основою для поточної корекції навчально-виховного процесу до вивчення предмета в поточному навчальному році. Після проведення кожного поточного розрахунку інформація для аналізу надається за­ступнику директора, психологу, керівникам методичних об'єднань, класним керів­никам. Аналіз за результатами підсумкового контролю може стати основою для планування методичної роботи на наступний навчальний рік.

Додаток 2

Методичні рекомендації щодо запровадження моніторингу якості освіти на рівні навчального закладу

1. Створити інформаційний ресурс, який забезпечить розуміння стану якості освіти на рівні навчального закладу.

2. Забезпечити вчителів, учнів, батьків надійною інформацією про стан і розвиток системи освіти в навчальному закладі.

3. Вивчити особистий досвід кожного вчителя щодо організації та проведення процедур оцінювання.

4. Напрацювати власну систему моніторингу якості освіти.

5. Виявити об’єктивні, надійні, вагомі аргументи для самооцінки діяльності ЗНЗ і кожного вчителя.

6. Керівник має врахувати, що впровадження моніторингу може викликати різного роду труднощі, наприклад, опір колективу.

Причини опору нововведенням зумовлені:

· невизначеністю — педагог не знає, якими для нього будуть наслідки змін; відчуває невпевненість і незручність; побоюється, що нововведення зруйнують звичну систему відносин у колективі;

· відчуттям втрати — необхідність зійти зі звичного шляху супроводжує відчуття втрати, що призводить до сприйняття змін як загрози власному статусу;

· переконаністю, що хорошого зміни не принесуть — на думку окремих працівників, будь-які нововведення не стільки сприятимуть розв’язанню проблем, скільки збільшать їхню кількість.

Частково або цілком усунути наведені вище причини незадоволення співробітників нововведеннями можна за допомогою таких прийомів роботи з педагогічним персоналом:

· надання працівникам вичерпної та своєчасної інформації про нововведення;

· надання підтримки тим, хто її потребує;

· залучення на свій бік неформальних лідерів колективу, досвідчених педагогів, які користуються незаперечним авторитетом;

· маневрування гнучкістю і поступливістю.