​

Поняття моніторингу в наукових дослідженнях

 

     У сучасному розумінні моніторинг виконує роль процесу діагностування. Однак вимагає уточнення те, що діагностика не займала провідного місця у практиці шкільної освіти. Нерідко такі проблемні моменти шкільного життя, як міжособистісні стосунки, особистісний розвиток учнів, їхній рівень навчальної мотивації та рівень тривожності, згуртованість колективу вирішувалися емпіричним шляхом, без урахування наукових підходів. Відтак, виникає невідповідність між реально існуючою практикою та вимогами суспільства до якості шкільної освіти.

      Упровадження моніторингу освітніх систем дозволить психологізувати педагогічну діяльність учителя, навчально-виховний процес, що підніме професійний рівень педагогічних колективів, підвищить рівень якості шкільної освіти. Результати педагогічного моніторингу дозволять висвітлити позиції керівництва, виявити мікроклімат учнівського, учительського, батьківського колективів, надаючи тим самим можливість адміністрації школи, управлінням освіти аналізувати свої дії, відповідно планувати педагогічну діяльність.

      Моніторинг використовується в різних сферах суспільної діяльності, а отже. належить до різних галузей наукового знання. Уперше моніторинг було використано в ґрунтознавстві, в екології та інших науках. Так, в екології за допомогою моніторингу проводяться спостереження за станом навколишнього середовища з метою попередження екологічних катастроф. Застосування моніторингу в медицині дає можливість виявити критичний стан людини, що загрожує її здоров'ю. У психологічних науках моніторинг використовують для виявлення тенденцій і закономірностей психологічного мікроклімату як окремих колективів, так і окремої людини (А. Орлов та ін.). Аналіз наукової літератури дає підстави вважати, що залишилося мало галузей наукового знання, де б не використовувався моніторинг.

        У соціології поняття «моніторинг» розглядається як систематичне спостереження, оцінка і прогнозування стану оточуючого середовища, обумовленого діяльністю людини (І. Бестужев-Лада та ін.); як систему регулярних досліджень, мета яких полягає в науково-інформаційній допомозі та реалізації соціальних програм (А. Толстих та ін.).

 

Освітній моніторинг у системі загальної середньої освіти

 

        Для ефективного управління, прийняття обгрунтованих управлінських рішень необхідно мати інформацію про хід освітнього процесу. Від об'єктивності, достовірності, оперативності та повноти інформації залежать своєчасність і правильність прийнятого рішення. Отримання такої інформації можливо при проведенні освітнього моніторингу.

Моніторинг - комплекс процедур з нагляду, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта. [1]

Освітній моніторинг - форма організації, збору, зберігання, обробки і розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує безперервний аналіз стану системи і прогнозування її розвитку відповідно до запланованих результатами.

Основною функцією освітнього моніторингу є визначення механізмів поточного та перспективного регулювання стану освітньої системи, в т.ч. саморегулювання. При цьому не тільки відстежується динаміка змін в освітніх процесах, а й підтримується розвиток цих процесів в заданих параметрах.

Моніторинг проводиться, як правило, у строки, визначені адміністрацією навчального закладу, і включає три етапи.

Підготовчий:

- Постановка мети;

- Визначення об'єкта і напрямів досліджень;

- Вибір критеріїв та інструментарію.

Практичний:

- Збір інформації;

- Аналіз документації;

- Моніторинг рівня навчальних досягнень учнів по всіх або окремих навчальних дисциплін;

- Анкетування, тестування;

- Самоаналіз діяльності.

Аналітичний:
- Обробка отриманих результатів;

- Систематизація інформації;

- Аналіз даних;

- Висновки, прийняття відповідного управлінського рішення;

- Розробка рекомендацій, що коректують виконання планів, програм (за необхідності) і т.д.;

- Визначення подальших об'єктів моніторингу.

Об'єктом освітнього моніторингу є діяльність (функціонування) суб'єктів освітньої системи:

• Зміст освіти;

• Рівень і якість знань, сформованість умінь і навичок учнів (рівень навчальних досягнень);

• Результати навчально-виховного процесу;

• Кошти, які використовуються для досягнення освітніх цілей;

• Інші аспекти діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Засоби:

• Тематичні перевірки;

• Аналіз статистичної звітності;

• Аналіз шкільної документації;

• Соціологічні дослідження;

• Анкетування, тестування;

• Самооцінка;

• Спостереження;

• Моніторинг навчальних досягнень учнів і т.д.

 

Складові:

• Чітко визначений об'єкт моніторингу;

• Задані параметри розвитку об'єкту;

• Критерії оцінювання заданих параметрів;

• Технологія проведення поточного контролю;

• Банк даних щодо регулювання процесу, спрямованого на досягнення кінцевого (запланованого) результату.

Основним чинником у створенні інструментарію є розробка моделей оцінювання об'єктів моніторингу.

При створенні таких моделей, як правило, виділяються:

• Параметри, які відповідають цілям діяльності об'єкта;

• Фактори, що впливають на досягнення мети;

• Критерії, деталізують кожен фактор, відповідно до освітніх завданнями, як окремого загальноосвітнього навчального закладу, так і регіону в цілому.

З метою отримання об'єктивних результатів визначається коефіцієнт кожного критерію. Цей коефіцієнт представляє собою бальну оцінку в частинах одиниці і може збільшуватися або зменшуватися залежно від зміни пріоритетних напрямків у діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

 

ВИДИ ОСВІТНЬОГО МОНІТОРИНГУ

Освітній моніторинг проводиться на різних рівнях управління загальною середньою освітою.

На цій основі, як правило, можна виділити наступні види освітнього моніторингу:

• Державний;

• Регіональний;

• Локальний (внутрішньошкільний) [2].

Локальний моніторинг дозволяє аналізувати розвиток системи освіти в окремому загальноосвітньому навчальному закладі та умовно диференціюється за наступними компонентним складовими (напрямками):

• Директорський моніторинг;

• Адміністративний моніторинг;

• Педагогічний моніторинг;

• Учнівський моніторинг.

Моніторингові дослідження з перерахованих вище напрямками дають можливість спостерігати діяльність учасників навчально-виховного процесу та його результати, а саме:

Директорський моніторинг вивчає управлінську діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу. Результат - розвиток освіти в загальноосвітньому навчальному закладі і підвищення рівня самоорганізації адміністрації навчального закладу;

Адміністративний - управлінську діяльність адміністрації навчального закладу в цілому, результат - поліпшення якості роботи вчителів;

Педагогічний - діяльність вчителів по організації навчально-виховного процесу, результат - підвищення рівня навченості учнів і самоорганізації вчителів;

Учнівський - діяльність учнів по самоврядуванню процесом засвоєння знань, результат - позитивна динаміка рівня та якості засвоєння змісту освіти, а також рівня можливостей учнів застосовувати отримані знання на практиці.

При цьому на рівні загальноосвітнього навчального закладу доцільно використовувати такі факторно-критеріальні моделі:

• Діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

• Діяльності директора;

• Діяльності вчителя;

• Діяльності учнів ;

Параметри, фактори, критерії, коефіцієнти в запропонованих моделях можуть бути доповнені або змінені відповідно до статусу та пріоритетними напрямками діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

 

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ

Для ефективної організації проведення моніторингу на рівні загальноосвітнього навчального закладу доцільно використовувати наступний алгоритм.

1. Наказом керівника навчального закладу затвердити склад робочих груп з проведення (супроводу) адміністративного, педагогічного, учнівського моніторингу.

• До складу робочих груп включаються:

• Представники адміністрації навчального закладу;

• Представники органів самоврядування навчального закладу;

• Керівники методичних об'єднань (кафедр);

• Практичний психолог;

• Творчо працюють вчителі.

 

2. Внести (при необхідності) доповнення або зміни в представлені моделі відповідно до статусу та пріоритетними напрямками діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

3. Ознайомити учнів, батьків, колектив навчального закладу з порядком проведення моніторингу, факторно-критеріальними моделями.

4. Для отримання достовірної інформації від батьків, учнів, вчителів, адміністрації, визначення якості засвоєння змісту освіти на різних етапах навчання розробити анкети, опитувальники, діагностичні карти, завдання, тести і т.д.

5. У терміни, визначені адміністрацією навчального закладу, провести моніторингові дослідження

6. Обробити та проаналізувати отримані дані.

7. На основі отриманих результатів аналізу розробити моделі корекційної діяльності учасників навчально-виховного процесу на всіх рівнях (учень-учень, вчитель-учень, вчитель-адміністрація і т.д.)

8. Обговорити підсумки моніторингу на спільному засіданні педагогічної ради та Ради навчального закладу.

9. Довести результати моніторингу до відома батьківської громадськості.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ

Директорський (адміністративний) моніторинг

Директор загальноосвітнього навчального закладу:

1. Оцінює діяльність загальноосвітнього навчального закладу, діяльність адміністрації, власну діяльність, як правило, не менше двох разів на рік, використовуючи факторно-критеріальні моделі. Аналізує отримані результати.

2. За результатами аналізу приймає необхідні управлінські рішення, здійснює коригування подальших управлінських дій.

3. У кінці навчального року проводить самоаналіз діяльності загальноосвітнього навчального закладу (відповідно до «орієнтовних критеріїв оцінки діяльності загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 14.06. 2013р. № 772) за наступними напрямами діяльності навчального закладу:

• Управління навчальним закладом;

• Організація навчально-виховного процесу, навчально-методичної роботи;

• Організація роботи з педагогічними і науковими кадрами, взаємодія з вищими навчальними закладами;

• Розвиток і зміцнення матеріально-технічної та навчально-методичної бази.

Педагогічний моніторинг

1. У моніторингу беруть участь всі вчителі загальноосвітнього навчального закладу.

2. Кожен вчитель забезпечується наступним інструментарієм:

• Модель особистості вчителя;

• Модель аналітичної діяльності вчителя;

• Модель професійної діяльності вчителя.

3. Керівники методичних об'єднань (кафедр):

• Погоджують з адміністрацією навчального закладу терміни проведення самоаналізу діяльності кожного члена методичного об'єднання (кафедри) по всіх напрямках (самоаналіз аналітичної діяльності - по темі, професійної - за семестр, особистісних якостей - за навчальний рік);

• Проводять зовнішні виміри (при взаємовідвідування уроків) [4].

4. Адміністрація навчального закладу:

• Проводить зовнішні виміри (при атестації вчителя або тематичному контролі). При тематичному контролі виміри проводяться на початку і в кінці вивчення теми. При атестації вчителя, як правило, результати поточних вимірів аналітичної діяльності підсумовуються з результатами періодичних вимірів професійної діяльності вчителя та його особистісних якостей;

• Складає графіки, діаграми і т.д. на основі показників самоаналізу діяльності вчителя, замірів керівника методичного об'єднання (кафедри), адміністрації навчального закладу по всіх моделях діяльності вчителя. Графіки, діаграми можуть складатися як на кожного вчителя, так і на педагогічний колектив у цілому.

За результатами педагогічного моніторингу в загальноосвітньому навчальному закладі може бути створена рейтингова система діяльності вчителів.

 

Учнівський моніторинг

Учнівський моніторинг, як правило, складається з мікродослідження, тематика і кількість яких визначається на спільному засіданні педагогічної ради та Ради навчального закладу.

Цілі мікродослідження повинні бути спрямовані на мотивацію учнів до саморозвитку, корекцію навчальних досягнень.

Організація проведення мікродослідження:

1. Визначення декількох класів з однієї паралелі.

2. Визначення в кожному класі груп для порівняння за такими критеріями:

• Учні, які мають високий рівень навчальних досягнень (за результатами семестрового або річного оцінювання);

• Учні, які мають початковий рівень навчальних досягнень з окремих предметів (за результатами семестрового або річного оцінювання);

• Інтелектуально обдаровані учні;

• Учні, які потребують підвищеного педагогічної уваги і т.д.

Визначення критеріїв для формування груп учнів у кожному класі залежить, в першу чергу, від мети проведення мікродослідження. У деяких випадках групою може виступати цілий клас (наприклад, при вивченні стану виховного процесу, психологічного стану класного колективу і т.д.).

3. Тиражування анкет, опитувальників для учнів.

4. Проведення поточного вхідного і вихідного діагностування учнів.

Виміри в кожному класі на «вході» і «вихід» проводить учитель, учні проводять самодіагностику, результати якої порівнюються з результатами замірів вчителя.

5. Підведення підсумків проводиться одночасно у всіх класах, як правило, в кінці вивченої теми, семестру, навчального року.

 

ВИСНОВКИ

          Моніторинг вивчається й використовується в межах різних сфер науково-практичної діяльності, у тому числі педагогічної. Під моніторингом ми розуміємо відповідні механізми контролю й відстеження якості освіти, постійне спостереження за навчально-виховним процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Моніторинг якості освіти пов'язаний із такими педагогічними категоріями, як об'єкт і предмет дослідження; постановка завдання; формування гіпотези; збір інформації, планування, організація, систематизація; узагальнення та обробка даних; формування наукових прогнозів і відповідних пояснень; розробка та добір відповідного діагностичного інструментарію.

        На основі результатів експериментального дослідження та теоретичного аналізу вважається, що наукова організація моніторингу якості освіти дає можливість приймати відповідні управлінські рішення та прогнозувати навчально-виховні ситуації на наступний навчальний рік; оперативно втручатися і вносити відповідні корективи до педагогічного процесу; конкретно планувати роботу з відповідної проблеми з учителями та учнями; створювати умови для порівняння власної оцінки діяльності педагогічного колективу з незалежною оцінкою.

          Перспективи подальшого педагогічного дослідження полягають у виявленні передового педагогічного досвіду, його узагальненні та розповсюдженні; ефективному використанні кваліфікації вчителя, практичного досвіду та працездатності; відкритті нових проблемних ситуацій; плануванні роботи методичного об'єднання вчителів, класних керівників; створенні ситуації, за якої сам учитель зацікавлений у незалежній об'єктивній оцінці своєї праці; забезпеченні механізмами регулювання цілей та шляхів їх досягнення; виявленні помилок у самих цілях, планах, нормах, що встановлені адміністрацією школи; можливості вчителям, батькам побачити об'єктивну картину навчально-виховного процесу тощо.